Op zondagmiddag 27 augustus 2023, ter gelegenheid van de Oekraïense nationale feestdag op 24 augustus, kon ik nog eens met het Lena Ivanova Trio optreden in de gemeentelijke feestzaal van Zellik. Oekraïense vluchtelinge Larysa Sushchak las er eigen gedichten voor. Ik ontmoette er ook Taïsiia Nakonechna, de dichteres die mijn Tsjornobyl-poëzie naar het Oekraïens heeft vertaald.
0 Comments
Op zaterdagavond 19 augustus 2023 kon ik met het Lena Ivanova Trio optreden in de kunstgalerij Art Telex in het centrum van Antwerpen. Tijdens deze Oekraïense avond in Antwerpen zong Lena Ivanova voor de allereerste keer haar nieuw lied "Liquidators" gebaseerd op mijn Tsjornobyl-gedicht zoals vertaald door Taïsiia Nakonechna en verschenen in de Oekraïense vertaling van mijn dichtbundel "Plattekaas met alsem". Een wereldpremière! Ze zong tevens haar lied "Leleka" (ooievaars) gebaseerd op een oorlogsgedicht van mij zoals vertaald door Kelia Likerenko en aangepast door Lena Ivanova. Een sterke performance! Diezelfde avond werd ik geïnterviewd door Iryna Ivanova, de Oekraïense correspondente voor het televisiestation "INTER" in Brussel. Zij is de opvolgster van Olena Abramovych die mij in de lente van 2021 interviewde in Gent naar aanleiding van de publicatie van de Oekraïense vertaling van mijn Tsjornobyl-dichtbundel "Plattekaas met alsem". В Антверпені відбувся благодійний вікенд українського мистецтва В Антверпені відбувся вікенд українського мистецтва. У галереї на одній із центральних вулиць цього бельгійського міста наші митці знайомили місцевих з українською культурою. Ці культурні вихідні - з концертом, з поетичним вечором та майстер-класами - присвячені 32 річниці української незалежності. Про мистецьку ідентичність українців з Бельгії - далі в сюжеті. Ця картинна галерея у центрі Антверпена останнім часом стала хабом для нашого мистецтва. З нагоди Дня незалежності в кількох залах демонстрували роботи трьох українських художників з Києва - Ірени Кудрявченко, Анастасії Сахалтуєвої та Олександра Кудрявченка. В експозиції, яка почалась тиждень тому, кілька десятків робіт. Оця мозаїка - авторства Анастасії Сахалтуєвої. Жінка переїхала в Бельгію як біженка і відтоді не марнує нагоди показати іноземцям, що таке українська культура. Анастасія глибоко переживає війну в Україні, і свої емоції передає через творчість. "На перший погляд, це дві жінки або два янголи. Але я задумувала їх як Україна та росія. росія на вигляд нібито несе нам добро, але якщо придивитися уважно, ми бачимо, що її крило чорне, що вона несе за собою смерть." Поки Анастасія розповідала відвідувачам про мистецькі роботи та їхніх авторів, у сусідній залі художниця Ірена Кудрявченко в режимі реального часу створювала свою чергову картину. Постежити за процесом і поспілкуватися з авторкою міг кожен відвідувач. Ландер, відвідувач галереї: "Я не знав, що це саме українські художники, але мені подобається. Я не знаю багато про українське мистецтво, але цікаво побачити, як відрізняються стилі представлених художників, і це можливість дізнатися трохи більше про іншу культуру. Таке не часто побачиш у Бельгії." Цей перфоманс від Ірени Кудрявченко - частина культурної програми, яку організатори підготували під завершення експозиції. Вікторія Розендааль, волонтерка, організаторка культурного вікенду: "Головна мета - показати бельгійцям Україну, українську культуру, багатогранну, неординарну, показати, що ми тут, і тут дуже багато українців, і бельгійці не дуже знайомі з нашою традицією, вони думають, що ми просто біженці. Ми хочемо показати, що Україна - це нація з багатою культурою, історією, власним рівнем самоідентифікації." Окрім експозиції, в триденну програму благодійного вікенду ввійшли майстер-класи, лекція з історії, вечір музики та поезії. Співати для відвідувачів прийшла Олена Іванова. Колись у Чернігові у неї був рок-гурт і виступи на фестивалях з авторськими піснями. Зараз жінка живе у Бельгії, куди переїхала з сім'єю після лютневого вторгнення. День виступу почався для Олени з трагічної новини - росіяни поцілили у Драмтеатр в її рідному місті. Олена Іванова, українська співачка: "Моя мама в Чернігові в цей час, вона була поруч також. І вона в шоці, вона дуже налякана, і я дуже переживаю. Вранці я навіть була в такому стані, знаєте, що я не знала, як мені співати, бо в мене ком в горлі, я дуже переживаю. Такі виставки, такі заходи, вони роблять гарну рекламу нашій державі у позитивному напрямку. Не тільки що у нас війна, це такий негатив. А ми несемо позитив своєю творчістю." Компанію на сцені Олені склав бельгійський поет Алан Ванклостер. Він пише вірші про війну в Україні, а зараз створює книжку спогадів українських біженців. Алан також перекладає тексти Олениних пісень нідерландською мовою, а вона його вірші - українською, а деякі кладе на музику та перетворює на пісні. Алан Ванклостер, бельгійський письменник: "Я такий радий, що ми познайомились і можемо разом працювати. І це дуже цікаво, я дізнаюсь щось нове, і це працює в обидва боки - я допомагаю їй, а вона - мені, ми разом виступаємо, ходимо на репетиції. На жаль, ми не можемо зупинити війну, і я не можу зробити Олену щасливою, бо щастя зараз дуже складне. Але я переконаний, що позитивні моменти, які ми створюємо завдяки культурі та розмовам, допомагають їй хоч на мить забути про війну чи легше переносити це усвідомлення, що ти біженка в чужій країні з чужою культурою." На звуки авторських і народних пісень, що лунали з галереї на всю вулицю, сходилися випадкові перехожі й залишались у теплій компанії українських митців. Кожен міг зробити пожертву, адже культурний вікенд був благодійним - для допомоги дітям-переселенцям з інвалідністю, а також для врятованих з Херсона тварин. Twee dagen later, op maandagmiddag 21 augustus 2023 werd ik op mijn kantoor in Brussel geïnterviewd door Sofiia Nazarenko van Radio France International (RFI). «До 24 лютого я був пацифістом на 100%»: інтерв’ю з бельгійським поетом, який пише про Україну Алан Ванклостер — бельгійський поет, який захоплюється Україною та працює вже над третьою книгою про неї. Перші дві книжки автор присвятив Чорнобильській трагедії, а після повномасштабного вторгнення почав писати вірші. Про участь в українському гурті, волонтерство та новий проєкт про українських біженців у Бельгії — читайте в ексклюзивному інтерв’ю для RFI. Автор:Софія Назаренко Алан Ванклостер — бельгійський поет, автор збірки віршів «Прісний сир з полином», роману «Прекрасна бідна Прип’ять», присвячені Україні. Зараз митець є учасником «Тріо Олени Іванової» — гурту, який заснувала пара українських біженців у Бельгії. — Ви почали цікавитись Україною ще до повномасштабного вторгнення. Що привернуло вашу увагу? — Раніше я знав про ядерну катастрофу в Чорнобилі 1986-го року, тоді мені було 24 роки. Але я не знав про її наслідки. Я не знав, що 50 000 людей із міста Прип'ять були евакуйовані назавжди, що в зоні відчуження також були села і загалом було евакуйовано понад 100 000 людей. Коли я прочитав книгу про це, то був дійсно шокований: як це можливо, що я цього не знаю? Тож я почав дізнаватися і познайомився у Фейсбуці з українською поетесою, які писала вірші про Чорнобиль — із Любов’ю Сиротою. Одного разу вона запитала мене: «Чому б тобі не приїхати до Києва до мене в гості?» Я відповів: «Добре, чому б і ні?». Я не знав раніше Україну, але подивився в інтернеті фотографії, побачив, що це надзвичайно красиве місто і сказав: «О, так, я приїду». Там я познайомився з очільницею ГО «Земляки» Тамарою Красицькою, яка допомагає постраждалим внаслідок Чорнобильскої катастрофи. У Києві я відвідав музеї, парки й церкви — мені дуже сподобалося. З цього почався мій інтерес до України та її історії. Я почав усе більше читати про Україну, а потім висловив враження у двох книжках: спочатку поезія, а потім роман, заснований на історії Любові Сироти, колишньої мешканки Прип’яті. Мої вірші переклала українська поетеса, яка проживає у бельгійському місті Гент, Таїсія Наконечна. Зрештою переклад моїх книжок був опублікований в Чернівцях, тож я маю приємний досвід. — Зараз ви пишете вірші про війну в Україні. Що вас надихає та де черпаєте натхнення? — У мене були друзі в Україні, але також є й друзі-українці, які живуть у Бельгії понад 10 років. Тож я був стурбований коли почалася війна. Я хотів знати, що з ними. Любов Сирота жила в Іванкові й провела два місяці в окупації. Протягом цього часу я не міг зв’язатися із нею, я не знав, чи жива вона, чи не поранена. За два місяці я був радий дізнатися, що вона жива, і після звільнення переїхала до Австрії разом із чоловіком. Із початком повномасштабного вторгнення я відчував усю цю несправедливість, я був злий. Я щодня стежив за новинами, дивився телебачення, слухав радіо. Тож я почав писати вірші, а минулого червня побачив запрошення на виставку картин молодої української художниці-біженки Марії Плокути. Я був дуже задоволений і навіть купив одну картину. Тоді вона запропонувала розповісти свою історію. Я погодився, бо зі свого досвіду знаю, що реальні історії людей набагато цікавіші та допомагають сформувати власний погляд на ситуацію. Я сказав їй: «Це допоможе мені писати кращі вірші». Так я почав робити інтерв’ю з українцями. І тепер, за рік, я маю 16 історій. Тож цей проєкт у певному сенсі став моїм пріоритетом. Поки я припинив писати вірші, я візьмуся за них після завершення збірки інтерв’ю з біженцями. Тепер до цих інтерв’ю я планую додати власну історію про те, як я зустрів цих людей, і що я відчував. — Коли ви плануєте видати цю книгу? — Сподіваюся, до кінця цього року. Зараз я завершую писати, а потім я маю вичитати текст і відредагувати. У вересні я передам книгу видавцеві, сподіваюся, до Різдва її опублікують. — Ви є учасником «Тріо Олени Іванової», де авторка пісень Олена Іванова та басист Віктор Райський є українцями. Як вас звела доля з цими людьми? — Сімейну пару Віктора та Олени я зустрів у моєму рідному місті, Ділбеці, в липні 2022 року. Я завітав на українську виставку, де вони виконували пісні для українців. Після концерту ми познайомилися і стало зрозуміло, що Олена дуже відкрита та комунікабельна. Вона одразу ж захотіла розповісти свою історію для мого проєкту. Тож після інтерв’ю ми почали зустрічатися знов, бачитися на концертах. Під час виступів Олена виконувала кавери на зарубіжні пісні, однією з них була — «Don`t worry, be happy». Я думав: як це можливо? Людина, яка покинула свою країну, втратила все, переїхала до іншої країни з іншою мовою та способом життя, дає мені, бельгійцю, урок позитивного мислення. Я був дуже враженим цим, бо має бути навпаки. Згодом вона мені сказала, що відома як найоптимістичніша мешканка Чернігова. — Зараз ви співаєте разом із Оленою та Віктором. Як ви вирішили долучитися до гурту? — Це відбулося спонтанно. Після наших перших зустрічей Олена попросила мене перекласти деякі її пісні нідерландською мовою. Першою була пісня «Голос мого серця», які й досі залишається моєю улюбленою. Я дуже швидко розібрався із перекладом, з римою та з усім іншим. Я був дуже задоволений своєю роботою. А потім Олена попросила мене навчити її вимовляти слова. Тож я їздив до неї вечорами, вона грала на гітарі, я співав, а вона слухала. У жовтні я сам організував для неї концерт у своєму рідному місті. На той момент я вже переклав для неї дві пісні. Вона сказала, що їй буде комфортніше, якщо ми заспіваємо разом. Тож ми об’єдналися. Для мене це було компліментом, що професійна співачка запросила мене заспівати з нею. Потім я попросив Олену покласти мої вірші на музику. В основу першої пісні, яку вона написала, ліг вірш «Ромашка». Це пісня про українку, яка не знала що їй робити на початку війни — чи залишитися в Україні з чоловіком та захищати свою країну, чи поїхати з дітьми за кордон, щоб вижити. Коли в тебе є запитання, на яке ти не можеш знайти відповідь, то ромашка підказує тобі «так» чи «ні». Минулого тижня в Антверпені ми виступали разом: ми поєднали поезію та музику. Наступного тижня ми виступимо під час святкування Дня Незалежності з тією ж програмою. Цей культурний обмін дуже цікавий для мене, і це не лише музика. Я також працюю разом із молодою художницею з Києва Ольгою Литвиненко. Зараз вона живе у Брюсселі та малює картину на основі мого вірша, який Олена поклала на музику. А ще я купив у неї картину, яка прикрашатиме обкладинку моєї нової книги. — Ви співаєте українською та нідерландською. Чи важко було вивчити текст українською мовою? Чи подобається вам українська мова? — Так, було досить складно. Ще до поїздки в Україну я зосередився на алфавіті. Збивало з пантелику те, що деякі літери однакові, проте різна вимова. Але я звик читати алфавіт, а потім вивчив деякі слова. Я знаю, що ім’я моєї подруги Любові означає кохання, я можу сказати «добрий день», «добрий вечір», «дякую», «будь ласка», «смачного». Але для того, щоби заспівати, мені довелося вивчити слова напам’ять. Мені довелося трансформувати текст пісні в мій алфавіт, а потім вчити. Пісня «Червона калина» — дуже гарна. Мені подобається українська мова, я відчуваю, що вона звучить дуже приємно. — Ваше тріо бере участь у різних благодійних концертах. Чи плануєте ви розширювати діяльність утрьох в цьому напрямку? Які можливі перспективи та цілі ви бачите в подальшому розвитку благодійних ініціатив разом із вашими колегами-музикантами? — Так чи інакше, цей проєкт культурного обміну незавершений. У нас є нові запрошення в Мехелені, в Антверпені, в Зелліку, в моєму рідному місті. Так що проєкт триває. Наприклад, цього тижня в нас два концерти до Дня Незалежності. Щодо благодійності, разом із моєю колегою Вікторією Шевченко на початку повномасштабної війни ми організували збір допомоги, яку відправили в Україну. Це був зимовий одяг, харчові продукти, консерви, медикаменти. І ми отримали хорошу реакцію — багато людей приходили по кілька разів, купували їжу та передавали її нам. Також разом із Оленою ми збирали кошти на дрон для її брата, бо він — захищає Чернігі. Тоді ми заспівали «Червону калину» чотирма мовами. Певним чином кожен наш концерт — благодійний. У нас є скринька, люди можуть туди покласти гроші, які ми потім відправляємо до України. Також своїм друзям із Чорнобиля я час від часу надсилаю гроші — для громадської організації або їм особисто. Я маю добре оплачувану роботу: я не багатий, але я можу ділитися грошима з іншими людьми, які цього потребують. Це мій сенс життя, тож, безумовно, я буду продовжувати це робити. — Звідки у вас таке сильне бажання допомагати Україні? — Я думаю, що відповідь уже сказана. У мене є друзі, а дружба та любов — це дві найважливіші речі в моєму житті. Дружба — це різновид любові. Я люблю цих друзів. Знати когось — означає любити когось. Є гарний вислів єврея, який був у концтаборі та пережив жахіття Голокосту, він сказав: «Я хочу розповісти свою історію, бо кожен, хто слухає свідка, стає свідком сам». Я чув багато свідків, тепер я сам є свідком — це наче частина мого життя. Знову ж таки, ця несправедливість така жахлива, мої друзі страждають. Чому вони повинні страждати? Немає жодної вагомої причини. Всі ці люди страждають, і я хочу це зупинити, я хочу допомогти їм. Це несправедливо, що я в мирі й багатстві, а вони приїжджають, втрачаючи все. Я знаю, що ви всі (українці -- ред.) дуже вдячні Бельгії та іншим країнам. Польща, наприклад, багато зробила і робить для українських біженців. Тут українці кажуть мені, що дуже вдячні, і для них важливо те, що бельгійці слухають їхні історії. Я розумію, що щастя — це щось неможливе зараз для біженців, і для багатьох людей в Україні, які втратили друзів, сім'ю, отримали поранення. Ці люди виживають від моменту до моменту. Але приємні моменти, які я можу подарувати Олені та її родині, дають їм змогу жити далі та не впадати в депресію. У мене немає жодної іншої подруги, з якою б я так часто бачився. Вчора я купив вживане піаніно для її доньки. Олена — моя найкраща подруга, я дуже люблю її. Але вони так багато мені дали у відповідь — дружбу, вдячність. Олена — професійна співачка, вона поклала мої вірші на музику і це чудовий досвід для мене. Тож це приємно і збалансовано. — Протягом останніх півтора року ви часто зустрічається із українськими біженцями у Бельгії. Чи могли б ви поділитися вашими спостереженнями або враженнями від цих зустрічей? Як ця діяльність вплинула на вас особисто та на вашу роботу взагалі? — На це я міг би відповісти, що відповідь ви знайдете в моїй наступній книзі. Але спочатку про вплив на моє особисте життя. Я починаю свою книгу фразою: «Якщо ви попросите мене розповісти про 2022 і 2023 роки трьома словами, відповідь буде дуже простою: Україна, Україна, Україна». Все моє життя перевернулося. До 24 лютого 2022 року я мав ліві політичні погляди, я був пацифістом на 100%. А тепер — ні, я вважаю, що важливо давати Україні зброю і дозволити їй боротися за свою свободу. Кожна нація та країна має право бути вільною та ухвалювати власні рішення. А тут є диктатор, який знищує цю свободу. Це несправедливо, Україна сама має вирішувати, чи вступати до ЄС та НАТО, а не Путін. Коли я робив інтерв’ю з біженцями, я зрозумів, що всі вони покинули свою країну, бо хочуть мирного майбутнього для своїх дітей. Більшість із них — це жінки з дітьми. Мене шокувало те, що люди кажуть, що проживають не своє життя. Вони не можуть планувати майбутнє, виживають з дня на день. — Ви тісно співпрацюєте з українськими митцями, ви відвідували захід, присвячений українській культурі, Дню незалежності України. Як ви сприймаєте українську культуру з погляду іноземця? Що вам подобається найбільше? — Із літературою досить складно, тому що я не читаю українською, але у мене є один досвід спілкування з перекладачкою. Я віддав їй свої вірші англійською та нідерландською мовами, аби вона зробила переклад українською. Вона сказала, що мені варто попрацювати над поезією, бо вірші ще не готові. Перекладачка не змогла пояснити, що вона мала на увазі, але я це побачив, коли вона зробила переклад. У Бельгії римовані вірші вважаються старомодними, так більше не пишуть. Якщо ви так напишите, то всі подумають, що ви людина з 19-го століття. Але перекладачці вдалося заримувати всі 27 моїх віршів. Тоді я зрозумів, що для молодого поета в Україні формат та рима все ще є важливими. Картини для мене звичайно доступніше, аніж література. Щоб розуміти їх, мені не потрібно знати мову. Тут, у Бельгії, та на Заході загалом, багато хто переймається тим, як зробити щось надзвичайне, нове та привернути увагу. В нашій країні протягом століть існувала традиція досить хороших художників. Гадаю, ви чули про Рубенса, Брейгеля або Магрітта. Отже, в нас були митці з хорошою технікою, які знали, як досягти нових кольорів. Зараз ми втрачаємо цю здатність, бо зараз важлива ідея, концепція, яка шокує людей. Коли я відвідую виставки українських митців, мені подобається те, що я бачу: фігури, пейзажі, портрети. Картини мають меседж. І я його відчуваю. На цих картинах завжди присутній світ, і це те, чого мені не вистачає в бельгійських художниках. — На своїх виступах ви часто вдягаєте вишиванку -- традиційний український одяг. Чи плануєте ви знову відвідати Україну, можливо, після перемоги? Чи є у вас у планах ще якісь творчі проєкти, пов'язані з Україною? — Так, звичайно. Я знаю, що Львів і Одеса — найкрасивіші міста у світі, але я також хочу повернутися і до Києва. Коли війна закінчиться, Олена, можливо, повернеться до Чернігова, а може поїде відвідати свою матір. Тож я теж хотів би поїхати з нею, аби побачити, як вона жила раніше. Зараз я пишу книгу про історії біженців, а після цього повернуся до своїх віршів. Я хочу і далі працювати над ними. Я хотів би перекласти вірші українською мовою і видати одразу однією книжкою — вірші нідерландською та українською. А потім? Я не знаю. Два роки тому, коли я робив презентацію книги про Чорнобиль, журналіст запитав, чи маю я ще ідеї. Я відповів, що ні, але за кілька місяців після цього почалася повномасштабна війна, я почав писати вірші, і зараз у мене знову є два проєкти. Тож відповідаючи зараз, що я буду робити далі — не знаю. Але, можливо, за пів року я матиму відповідь. Dislike de oorlog! Want de kinderen zijn oud geworden... En hun jeugd is voor altijd verloren. Maar godzijdank wisten ze te overleven In deze bloedige en schandelijke oorlog. Niet allemaal... Het lot en ons geloof hebben sommigen gered, Maar in hun geheugen leeft voor altijd het geluid van sirenes En het gehuil van velen die dierbaren verloren... En daarom haten zij de verdomde BEULEN. Oneindig verlangen naar het gelukkige verleden, De vredige, zorgeloze stroom van gekke, luilekkere dagen. We zijn ons thuisland niet vergeten, Hoewel we ons verspreiden over de hele wereld. Iemand thuis, iemand anders die elders opgroeit, Zoals bloemen bloeien door asfalt naar de zon - helemaal van scratch af... En vanaf nu zullen we elke dag bidden, Zodat baby's in VREDE kunnen glimlachen, En onze vijanden de wapens neerleggen En weg gaan ze, als smeltende sneeuw, Moge God alle harten bevrijden van pijn, Geef ons vrede en stilte, stilte alom! Het leven is geen schaakspel, geen zet kan worden teruggedraaid. En er is hoop - want het kwaad zal verdwijnen. Het steekt als een wond in mijn borst, want nooit meer, Nooit, het zal nooit meer hetzelfde zijn. De kracht van stille oude zielen is ontwaakt! Zo'n groot offer !!! Niet voor niets! Oekraïne zal herboren worden, steeds sterker en sterker - Mijn groeiend geloof is als een rots in mijn borst die losbreekt! Tekst: Lena Ivanova (2023) Vertaling uit het Engels: Alain Vanclooster MANIFESTATIONS OF CREATIVITY ARE ALSO THE STRENGTH AND PROTECTION OF UKRAINIAN BORDERS. OLENA IVANOVA Ukrainian women are invincible. Despite all the trials of fate, they continue to fight for the right to live and help the defenders. Today we are talking to Olena Ivanova, a professional singer, guitar, and pop vocal teacher who lives in Belgium and does her best to keep the Ukrainian nation free. Together with her colleagues, she continues to popularize our culture. Dear friends, this is a rather short conversation with a poem that has been imprinted forever in our hearts... - Olena, thank you for joining this issue. Let's start with your creative achievements. - I am a singer, a Ukrainian, and a mother of three very talented children. These are probably my main achievements. In Chernihiv, I sang in the rock band Lena Ivanova for twelve years. I am a winner of national and international competitions and festivals. In 2019, we took third place at the All-Ukrainian festival "Chervona Ruta". We managed to shoot one professional music video. As for the present, I spent twelve days in a bomb shelter with my family and three children, where I wrote many poems and a new lyric for the Ukrainian anthem. We sang it as a prayer every day with our children and continue to do so. - What was your main goal in your speech at the European Parliament? - The main goal is to get help for our defenders, namely weapons. The enemy outnumbers us, so it is very important for us to have the most modern and powerful weapons. We are fewer in number, but we are defending not only our land, our homes, and our families, but also the FREEDOM of other countries! The truth and God are on our side. I believe that Ukraine will win. Because we are not alone. We are together! The entire civilized world supports us. I am very grateful to the Poles and Belgians who are helping Ukrainians. I am grateful to all the countries that are with us. - Who supports you in your volunteer work today? - In fact, a lot of people support us today. Among those I would like to single out is the Belgian poet Alain Vanclooster, who visited Ukraine five years ago and wrote a collection of poems about Chornobyl. Now in Belgium, he helps me organize concerts and translated three of my songs into Dutch, so I sing in Ukrainian, English, French, and this language. Sometimes he performs with me for Ukrainian refugees or at charity events. He helped me organize a fundraiser for the mortar battery of the 119th separate territorial defense brigade in Chernihiv. To be continued... - Olena, thank you very much for continuing to talk about Ukraine and helping our defenders, how do you overcome negative psycho-emotional states? - For two months we were in a severe depressive state. At that time, my experience in psychology helped me. First of all, you can't be isolated, but you should be alone sometimes. I also resumed the practice of "morning pages," which is when you wake up and write out a stream of thoughts on three pages. This frees the brain from unnecessary things. I'm also learning to listen to my body again. If I'm tired, I do some "holy idleness". I am sure that even 20 minutes a day can restore my mood and strength. I have also resumed the "practice of gratitude," when in the evening you have to tell the Universe or God what you are grateful for today. Then we pray with the children, because prayer heals. I want to share my experience with people and help them not only with songs. That's why I am currently studying at the Ukrainian Institute of Positive Cross-Cultural Psychotherapy and Management. I want to help Ukrainians through counseling and music. I think that my songs, which are still positive, will become even more healing. I wish all Ukrainians optimism and faith. Glory to Ukraine. ПРОЯВИ ТВОРЧОСТІ – ТО ТАКОЖ СИЛА ТА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКИХ КОРДОНІВ. ОЛЕНА ІВАНОВА Жінки України – непереможні. Попри усі іспити долі вони продовжують виборювати право на життя та допомагати захисникам. Сьогодні говоримо з ОЛЕНОЮ ІВАНОВОЮ. Вона професійна співачка, викладачка гри на гітарі та естрадного вокалу, що живе у Бельгії та робить усе можливе, аби українська нація була вільною. Разом з колегами вона продовжує популяризувати нашу культуру. Друзі, це доволі коротка бесіда з віршем, який закарбувався навічно у нашому серці… – Пані Олено, дякуємо, що долучились до цього випуску. Почнемо із Ваших творчих досягнень. – Я співачка, українка та мама трьох дуже талановитих діточок. Це, напевно, головні мої здобутки. У Чернігові протягом дванадцяти років я співала у рок-гурті «Lena Ivanova». Я лауреат Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів та фестивалів. У 2019 році ми зайняли третє місце на Всеукраїнському фестивалі «Червона Рута». Встигли відзняти один професійний кліп. Якщо про сьогодення, я разом із родиною та трьома дітьми протягом дванадцяти днів провела у бомбосховищі, де написала багато віршів та новий текст для гімну України. Ми його співали, як молитву щодня разом з дітьми і продовжуємо це робити. – Якою була Ваша головна мета на виступі у Європарламенті? – Головна мета – отримати допомогу для наших захисників, а саме – зброю. Адже ворог перевищує нас чисельністю, тож це дуже важливо для нас – мати найсучасніше та найпотужніше озброєння. Нас менше, але ми захищаємо не лише свою землю, свої домівки, свої родини, а й СВОБОДУ інших країн також! Правда і Бог на нашому боці. Я вірю, що Україна переможе. Бо ми не одні. Ми разом! Нас підтримує весь цивілізований світ. Я дуже вдячна полякам та бельгійцям, які допомагають українцям. Дякую усім країнам, які з нами. – А хто підтримує Вас сьогодні у волонтерській діяльності? – Насправді дуже багато людей сьогодні підтримують нас. Серед тих, кого хочу виокремити – бельгійський поет Ален Ванклостер, який п’ять років тому був в Україні і написав збірку поезій про Чорнобиль. Зараз у Бельгії він допомагає мені організовувати концерти, переклав три мої пісні нідерландською, тож я співаю не тільки українською, англійською, французькою, а ще й цією мовою. Іноді він і виступає зі мною для українських біженців чи на благодійних вечорах. Він допоміг мені організувати збір коштів для мінометної батареї 119-ї окремої бригади територіальної оборони Чернігова. Далі буде… – Пані Олено, дуже дякуємо за те, що Ви продовжуєте говорити про Україну та допомагати нашим захисникам, скажіть, як долаєте негативні психоемоційні стани? – Протягом двох місяців ми були у тяжкому депресивному стані. На той момент мені допоміг досвід з психології. По-перше, неможна бути в ізоляції, проте варто бути наодинці інколи. Також я відновила практику «ранкових сторінок» - це, коли прокидаєшся та виписуєш потік думок на три сторіночки. Це звільняє мозок від зайвого. До того ж я вчуся знов прислухатись до свого тіла. Якщо втомилась, займаюсь «святим неробством». А заняття йогою чи біг заряджають бадьорістю.Я впевнена, що навіть 20 хвилин на день спроможні відновити настрій та міць. Також я відновила «практику вдячності», коли ввечері треба сказати Всесвіту чи Богу, за що ви дякуєте сьогодні. Потім молимося з дітками, бо молитва зцілює. Я хочу ділитись своїм досвідом з людьми і допомагати їм не лише піснями. Тому зараз навчаюсь в «Українському інституті Позитивної крос-культурної психотерапії і менеджменту». Хочу допомогти українцям через консультування та музику. Думаю, що мої пісні, які і зараз заряджають позитивом, стануть ще більш цілющими. Бажаю усім українцям оптимізму та віри. Слава Україні. https://journal.milleniumra.com.ua/%d0%b6%d1%83%d1%80%d0%bd%d0%b0%d0%bb-%e2%84%96-224/8088/?fbclid=IwAR2oiRcQKLtnck9rHikEOFPXY-2mVPzO7zIxx-NPoQ087xR341_y5fQXH7Q Er komt geen einde aan de boeiende creatieve samenwerking tussen de Oekraïense singer-songwriter en oorlogsvluchtelinge Lena Ivanova en de Belgische schrijver en performer Alain Vanclooster. Op vrijdagmiddag 30 juni 2023 werkten ze samen aan de vertaling van Lena's oorlogsgedicht "Dislike the war" dat binnenkort zowel in het Oekraïens als in het Engels zal verschijnen in het Oekraïense tijdschrift "Millenium Club"... Aftellen maar... wordt vervolgd! (Later volgt er ook een Nederlandse vertaling door Alain Vanclooster.) Дизлайк війні! Бо діти постаріли... І втрачене дитинство назавжди. Та, дяка Богу, вижити зуміли В кривавій і позорній цій війні. Не всі... Та когось доля врятувала, І в їхній памяти назавжди гул сирен Та вий людей, що мерли і втрачали... Й ненависть до кривавих ПАЛАЧЕЙ. Безмежна туга за своїм минулим , За мирним, безтурботним плином днів. Ми рідної домівки не забули, Хоч фатум світом нас розпорошив. Хтось вдома, хтось зростає на чужині, Мов квіти к сонцю крізь асфаль – з нуля... І кожен день ми молимось віднині, Щоб усміхалось в МИРІ немовля, Щоб ворог наш поклав додолу зброю І геть пішов, як танувші сніги, Щоб Бог звільнив усі серця від болю, Щоб мир і тиша, тиша навкруги! Життя – не шахи, хід не відмінити. І жевріє надія – згине зло. І щем у грудях, бо ніколи вже, ніколи, Ніколи більш не буде - як було. Прокинулась народу давня сила! Така ціна велика!!! Недарма! Відродиться, зміцніє Україна – Ця віра скелею у грудях пророста! Dislike the war! Because the children have grown old... And lost their childhood forever. But, thank God, they managed to survive In this bloody and shameful war. Not all of them... Fate and faith has saved some, But in their memory forever lives the sound of sirens And the howling of many who lost beloved ones… And therefore they hate the bloody EXECUTIONERS. Infinite longing for the happy past, the peaceful, carefree flow of lazy crazy days. We have not forgotten our homeland, Although we scattered around the world. Someone at home, someone else growing up somewhere, Like flowers bloom to the sun through asphalt - from scratch... And every day we will pray from now on, So that babies may smile in PEACE, And our enemies lay down the weapons And away they go, like melting snow, May God free all hearts from pain, Give us peace and silence, silence all around! Life is no chess game, no move can be reversed. And there is hope – for evil will disappear. It stings like a wound in my chest, because never again, Never, it will never be the same again. The power of silent ancient souls has awakened! Such a great sacrifice!!! Not for nothing! Ukraine will be reborn, getting stronger and stronger - My growing faith is like a rock in my breast breaking free! Singer-songwriter Lena Ivanova en bassist Viktor Rayskiy uit Oekraïne (Chernihiv) en Belgisch dichter Alain Vanclooster vormen het "Lena Ivanova Trio". Zij zingen samen de liedjes "Stem van mijn hart" en "Elke stap die je gaat" van Lena Ivanova, in een vertaling van Alain Vanclooster. Ook het bekende Oekraïense liedje "Rode Kalyna" vertaalde ik naar het Nederlands en we zingen het in 4 talen! Het "Lena Ivanova Trio" heeft al opgetreden op de HZIV-bbq in het Hof ter Musschen te Woluwe (2 juni 2023) en in cultuurcafé 't Smiske in Asse (9 juni 2023). Op zondag 18 juni 2023 werden enkele liedjes opgenomen in de tuin van Lena en Viktor te Zottegem. Scrol naar beneden...: een beetje publiciteit voor mijn Tsjornobyl roman "Prachtig Pover Pripjat". Dankjewel Natalia Karpenko (links op de foto) !!! Vijf leestips van Natalia Karpenko | Literatuur Vlaanderen Op vrijdagavond 9 juni 2023 vond in 't Smiske in Asse een Oekraïense avond plaats ter ondersteuning van de vele oorlogsvluchtelingen in Asse. Voor de gelegenheid werden singer-songwriter Lena Ivanova en dj Leonid uitgenodigd. Lena zong eigen nummers en traditionele Oekraïense liederen die door het publiek werden meegezongen. Net zoals op de bbq in Woluwe een week ervoor mocht Alain Vanclooster enkele nummers meezingen. Allicht het meest ontroerende moment van de avond was toen Katya, het 5-jarige dochtertje van Lena, een lied volledig uit het hoofd meezong. Na het concert gingen de Oekraïense dames aan het dansen en werd het nog een lange, zwoele nacht... Op vrijdagmiddag 2 juni 2023 vond in het prachtige kader van "Hof ter Musschen" in Woluwe de bbq van de HZIV plaats. Om de bijeenkomst nog iets feestelijker te maken werden Lena Ivanova en Viktor Rayskiy, 2 musicerende Oekraïense vluchtelingen die een jaar bij een gastgezin in Pepingen woonden en zeer recent verhuisd zijn naar een huis in Zottegem, uitgenodigd. Voor de gelegenheid sloot HZIV-er Alain Vanclooster aan bij het duo zodat het een trio werd. Alain werd net op tijd in een Oekraïens hemd gestopt... Hij leerde zelfs een liedje in het Oekraïens, "Chervona Kalyna", zingen. Omgekeerd vertaalde hij 2 liedjes van Lena Ivanova, "Stem van mijn hart" en "Elke stap die je gaat", naar het Nederlands. Op haar beurt zette Lena een oorlogsgedicht van Alain, "Madeliefje", op muziek: "Romashko". Het unieke gastoptreden werd door de 250 aanwezigen heel erg gesmaakt. Tchervona Kalyna Ой, у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну розвеселимо! In de wei staat een rode kalyna, met gebogen hoofd Zij was prachtig, onze Oekraïne, nu van geluk beroofd Zij zal bloeien, de rode kalyna, dat weze geloofd En de pracht van onze Oekraïne, hey-hey, is eeuwigheid beloofd! In the meadow, there a red kalyna, has been bent down low For some reason, our glorious Ukraine, has been worried so And we'll take that red kalyna and we’ll raise it up, And we, our glorious Ukraine, shall, hey - hey, rise up - and rejoice! Cette fleur rouge, la kalyna, pourquoi baisse-t-elle sa tête Elle était splendide, l’Ukraine, pourquoi cette tempête Elle fleurira encore, la kalyna, pour l’éternité Et dans toute sa splendeur, l’Ukraine, hey-hey, va se relever! TCHERVONA KALYNA - Het nummer "oh, in de wei, rode kalina" klinkt nu ook in het Nederlands! (Voordien was het te horen in het Frans, Duits en Engels.) De Belgische dichter Alain Vanclooster vertaalde het en zong het mee met de Oekraïense zangeres Lena Ivanova. FUNDRAISING FOR UKRAINE - Inzameling voor de Oekraïense verdedigers van de stad Chernihiv. Lena Ivanova en Alain Vanclooster organiseren samen een fundraising voor de verdediging van Oekraïne. We hebben 1.650 euro nodig voor een drone voor de verdedigers van Chernihiv. Als 100 mensen 5 of 10 euro overschrijven, zijn we al op de goede weg... Heel hartelijk dank bij voorbaat !! Olena Ivanova-Rayska: UAH: 4441 1111 3056 7096 USD: 5375 4188 1375 0965 Alain Vanclooster: EUR: BE77 0634 8095 5842 (Belfius) SLAVA UKRAINI !! - Men zegge het voort - Please share !! |
Alain Roger Kofi Vancloosterdichter & performer Categories |